⌘259. Стратегія заради стратегії

Значна кількість навіть великих компаній потрапляють в loop, де процес планування стає самоціллю. Хоча насправді це повинен бути лише початок.

Стратсесії переходять у воркшопи, драфти в узгодження, зустрічі в розрахунки планів – і так по колу. Виходить, стратегія в такому стані існує задля самого свого існування. Зусилля вкладені, але реальних дій з досягнення цілі нема.

Мій тогорічний досвід – топ-менеджмент розробив 78-сторінковий стратегічний документ після 4 місяців зустрічей, великих презентацій та тривалих обговорень. Через пару місяців після затвердження жоден (!) з лінійних керівників не зміг чітко назвати всі ключові цілі компанії, деякі не знали взагалі всіх, а один навіть сплутав стратегічні пріоритети з цінностями.

Згідно з дослідженням Bridges Business Consultancy, лише 2% лідерів упевнені, що досягнуть 80–100% стратегічних цілей. І всього 7% оцінюють виконання стратегії як “відмінне”. І, уяви собі, 61 % компаній не можуть зв’язати стратегію з тим, як працюють команди в щоденному режимі.

Чому так виходить?

  1. В першу чергу через плутанину між стратегією та операційною роботою.

Стратегія – не про всі задачі, які треба зробити. Це скоріш про вибір того, що ми не будемо робити, куди ми рухаємось та де хочемо опинитись через означений час.

  1. Невизначеність і страх.

Якщо не ясно, як та що робити й куди рухатись – простіше продовжити обговорення ще раз. Планування стає ілюзією контролю, коли насправді ми просто тягнемо час, щоб не починати працювати.

  1. Як не дивно – через залучення всіх у процес.

“Хай буде прозоро” – так, зрозуміло. Але коли 20 людей правлять один документ три місяці – це вже не ефективне консультування, а правки заради правок. Ще не забудь, що ніхто не хоче бути людиною, яка дала найменшу кількість правок.

Як спробувати уникнути цю пастку?

По-перше, стратегія має бути реально потрібна. Дивно, але не кожній компанії треба гігантська презентація. Стартапу інколи достатньо докс на пару сторінок, B2B‑компанії – чіткі цілі по клієнтах і каналах.

По-друге, важливо прив’язати стратегію до існуючих ритмів компанії. Щотижневі мітинги, місячні звіти, квартальні огляди – усе це має прямо “пришиватися” до стратегії. Не декларація, а інструмент.

По-третє, треба одразу вбити зайвий пафос. Стратегія не для краси та “галочки”. Це інструкція, як ухвалювати рішення. Якщо вона складна, пафосна або нудна – її просто не читатимуть.

І головне – прийняти факт: стратегія змінюється. Стратегія повинна бути гнучкою, живою, адаптивною. Якщо її оновлюють лише раз на рік-два – це вже не стратегія, а якийсь пам’ятник.

Немає жодних реальних причин створювати великі гарні презентації щороку. Набагато важливіше та дієвіше розробити короткий перелік трьох пріоритетів на квартал, декомпозувати їх по командах, розписати чіткі KPI та регулярний оперативний сінк.

Круто, коли люди знають, навіщо працюють. Круто, коли замість вигадування задач ставляться реальні цілі (і вже під їх досягнення формуються задачі). І круто, коли стає простіше відмовляти від ідей, які не додають цінності.

Стратегія – не документ. Це інструмент, що створює рух. Ну, як мінімум, вона зобовʼязана бути таким інструментом.

Приєднуйся до 10 000+ підписників

Не пропусти жодної нової публікації в телеграм-каналі